22 травня
У переході, як завжди, торгують пивом і сигаретами. Повертаючись з роботи опівночі (останній поїзд метро — єдина можливість поміркувати на самоті для жителя сучасного міста), інколи не від того щоб випити пляшечку «Оболоні». Підходиш до торговок.
Поруч — кіоск; неодмінний атрибут кожного підземного переходу столиці. На вітрині кіоску — яблука, груші, апельсини абсолютно нереального розміру і соковитості.
— Либонь, не справжні? — киваючи головою на фрукти, запитуєш у торговки поруч.
— Ні, якже? — ображено запитує пенсіонерка, немовби це її власна вотчина — закрита у зв’язку з пізньою вечірньою порою торгова точка з чудовими земними плодами на вітрині. Береш пиво, відходиш.
У вітрині з грушами та яблуками щось рухається. Це — симпатична сіра мишка. Сівши верхи на найбільшому яблуці, вона діловито обнюхує здобич і починає гризти, настовбурчуючи вуса. Видно бісеринки оченят. Мишка, очевидно, мліє від задоволення.
Відходиш зі світлою думкою про чесність працівників і, головне, господарів підземних кіосків. Яблука — справжні.
