19 квітня
Вінницька область. Вапнярка.
Дивне місце. Нібито за статусом — селище міського типу. Пройдешся — взагалі село селом. Але залізничний вокзал — євростиль, машина для миття підлоги і напис над дверима «вихід у місто». Проте я вже звик, що наша країна — країна парадоксів, інколи такі речі побачиш! От як порівняти платний туалет на супервокзалі Вапнярки з ламаним-переламаним безкоштовним туалетом на вулиці в обласному центрі Суми? Не знаю. Йдеш через міст над рейками. Вітер. Поля у низовині десь у далечінь йдуть. Недалеко від залізниці будується церква. Здається, костьол. Далі — цвинтар, ряди білих могильних плит за самохідкою часів Великої Вітчизняної на постаменті. Стара пожухла трава на доріжках. Відірвані металеві таблички. Тут поховані воїни, що загинули тоді. Поряд — теж цвинтар, але вже цивільний. Абсолютний занепад. Сміття. Вітер. Треба повертатися на вокзал.
