3 квітня
— Оце продавала марки Червоного Хреста, розповідає мені знайома сільська медсестра.
— Невже це беруть? — неабияк дивуюся.
Виявляється, не всі. Але марки медпрацівник продавала швидко. Купують пенсіонери, у молодих же «немає грошей». Літні люди знаходять 50 копійок iз пенсії, бо ті раді, що медичне обслуговування, хоч яке, але безкоштовне. А роки змушують знаходити дорогу до лікарів: то там болить, то там коле.
А молоді «і раді б, так немає». Як мовиться: «на нет и суда нет», коли б то справді так. А то, чим заможніший двір, тим більше «плачуться».
— А пенсіонерів, боронь боже, когось пропустити, ще й образяться, — усміхнеться медсестра. Ні, таки стара закалка міцна. В які тільки товариства не платили гроші нинішні пенсіонери за свій вік! Можливо, товариства тверезості чи щось подібне і не викликали захвату, та пожертвування для Червоного Хреста — для них святе. Молодь же, здебільшого, виглядає гуманітарки. Чи не слід задуматись, що гуманітарна допомога — не манна небесна?
