14 лютого
Тиша. Робоча атмосфера, тихий шелест газетного паперу. Я в бібліотеці. Ох і морока ж тепер потрапити до читальної зали.
По-перше, право стати читачем надає читацький квиток нового зразка – з фото, серійним номером, виготовлений за новітніми технологіями, захищений від підробки. Тримаючи квиток, прямую до читальної зали: збираючи по дорозі безліч папірців і проходячи численні пропускні пости. Починаю рахувати: перший — штамп, підпис, мій номер заносять до облікової книги, знову квитанція, підпис охорони. Тепер я в читальному залі. На мене заводиться картка, підпис, отримую бланк, на якому вказую потрібну мені літературу, потім бланк на якому вказую, яку саме літературу я використовуватиму в даний момент. Від усіх цих квитанцій крутиться в голові. Це ж треба — такий контроль! Ну молодці! Тут то вже точно можна бути повністю застрахованим від несподіваних пропаж.
Беручи літературу на ксерокопію, знову заповнюєш квитанцію, вказуєш, які примірники береш, їх кількість.
Знайшовши потрібні мені матеріали, знявши копії, тримаючи у руці купу квитанцій і чеків (їх дали мені на ксероксі), підходжу до бібліотекаря, щоб забрати читацький.
Переді мною кладуть квиток. Мені стає смішно: читацький не мій, з фото на мене дивиться зовсім не схоже на мене чоловіче обличчя. «Переплутали», — подумалось, проте, згадавши про суворий контроль, своє побоювання відкинула. Бібліотекар вибачилась, почала шукати далі — нема. Тоді до стопки моїх папірців додався ще один, де вказали моє прізвище, попередили охорону і жінку на вході, щоб мене випустили і впустили наступного дня. Просили не засмучуватись і обіцяли негайно розпочати розшук пропажі. Треба віддати належне адміністрації — свою обіцянку виконали і за кілька днів квиток був у мене. Курйоз ситуації і те, що при згадці про неї змушує мене посміхатись і зараз, у тому, що юнак зміг спокійнісінько собі пройти повз охорону? Котра превіряла кожну квитанцію, кожен папірець, до того ж доволі ретельно. Цікаво, а коли б я просто поклала чужий квиток в карман не звернувши уваги, хто на фото, чи випустили б мене?
