13 сiчня
Неподалік мого будинку побудували супермаркет. Все як «у людей»: обслуговування, усмішки, «чесні» терези (електронні). Після відкриття стоянка біля супермаркету набула «обжитого» вигляду і більшість машин, що вечорами не давали проходу біля ринку з іншої боку дороги, де туляться «палаточники» і «бункери», «прописалися» там. Відповідно більш менш грошові люди пішли в супермаркет — світло, тепло, не грубіянять, не обважують, та ще й усміхаються. А, крім того, підробок немає, якщо майонез, то це майонез, а не якийсь сурогат, ну і т. д. Через кілька днів ринок став невпізнанним — тихо, спокійно, штовханини немає. А на продавців за прилавками стало боляче дивитися. Мерзнуть цілий день бідні, а якщо хто і купить що, то тільки дрібниці. І згадувалися, напевно, їм, нещасним, і безневинні прохання знайти кульочок, які зустрічалися з неприязню, і недоважені двісті грамiв з кілограма, і печиво поламане, яке «все таке», мов райський сон, який тривав для них так довго і так грубо обірвався.
