23 грудня
Hічнoї пори, коли всі відпочивають, у нашому будинку раптовий підйом. Скрізь шум, з під’їзду долинають тривожні голоси. Чоловіча частина населення, розібравшись, у чому річ, на ходу одягаючись, вибігає на вулицю і спускається в підвал. Той, хто має собаку, вибігає з ним і спускається попереду, інші, озброївшись хто шваброю, хто віником, а хто й ножем — одне слово, усім тим, що опинилося під рукою, простують слідом за ними. Допитлива дітвора, якій перебили сон, дивуючись, що ж таки трапилося, вибігає на балкони і спостерігає за тим, що відбувається. Жінки, «озброєні» так само, оточують можливі виходи з підвалу і чекають повернення чоловіків.
Вони повертаються ні з чим, зате спокійні, що ніхто не вдерся до їхнього льоху, і продовольчий запас, яким кожна сім’я протягом літа запасалася на зиму, залишився цілим. Це була чергова помилкова тривога, безрезультатна пастка для злодія, а замок на вході просто забули закрити на ніч, та й шурхіт у підвалі могли створити бездомні кицьки.
Через декілька днів біля будинку з’явилися міліціонери. У нас знов обікрали льохи, вже вкотре чиясь сім’я залишилася без консервації на зиму, вкрали велосипед, коляску, санки...
