7 липня
Мрець хапає живого. Зловіщий підтекст цієї сентенції підтверджує історія доктрин, що перетворилися на пастки земного людства. Котрогось ранку 1776 року прокинеться знаменитим маловідомий літератор А.Сміт. Його «Дослідження про природу та причини багатства націй» стане бестселером. Із цього джерела випливе «Капітал» — opus magnum К.Маркса, соратник якого проголосить: «Ім’я його і справа переживуть віки».
...Мине рік після Берлінської кризи, як у Карибській затоці зіштовхнуться армади кораблів, готових за вказівкою Кеннеді чи Хрущова розпочати світову війну. «Де шукати порятунку?» — допитуватиметься український інтелектуал після розпаду СРСР, крах якого підтвердить, але не усуне недостатність економічних теорій. І знаходитиме світоглядну запоруку безпеки від мілітарних, екологічних та інших глобальних загроз у фундаментальних засадах фізичної, а не в апологіях політичної економії, хоч кому б ті належали, — Сміту чи Марксу. «Ф.Кене плюс С.Подолинський — це вже не часткова, а повна Істина», — сформулює один зі своїх основоположних меседжів незабутній М.Руденко. Започаткування Інституту Франсуа Кене в Парижі та Інституту Сергія Подолинського в Києві (адже є Інститут Адама Сміта в Лондоні!) сприятиме осягненню тієї високої Істини, любов до якої творить подвижників ідеї невмирущості людства.
