23 листопада
У місті йшов дощ. Я сів в автобус і несподівано для себе побачив давню знайому, з якою не зустрічався зі студентських часів. Вона закінчила вуз і повернулася в рідний райцентр до батьків. Ми розговорилися. Пригадали спільних знайомих, друзів. Спитав про те, як вона провела літо. Питання викликало несподівано хворобливу реакцію знайомої. Вона помовчала трохи, потім сумно сказала: «Не люблю я весну, літо і ранню осінь. У нас величезний город, навіть не город, а справжнє поле. Його треба обробити вручну. Через те тільки-но настає весна, я думаю не про першу травичку і пташок, які прилетіли, а згадую ненависне поле. Добре в листопаді: все вже прибрано і можна трохи відпочити. Звичайно, можна було б не вести господарство, але тоді за більш ніж скромну зарплату просто не проживеш...»
