26 жовтня
Зі смаком вдягнена вродлива жінка не поспішаючи йшла додому. Через плече модна шкіряна сумочка, добротне пальто, чоботи на високих підборах. Гармонійний ансамбль молодості, краси, гарного смаку.
Але щось все-таки муляло око. Так-так... Це буханець хліба, який несла жінка в руці. Чомусь він виглядав беззахисно і сиротливо в обіймах гарних пальців з нафарбованими нігтями. Невже не вистачило у стильної модниці (певно, небідної) п’ятака, щоб придбати целофанового кулька? Щоб захистити хліб від несподіваних поривів вітру, які здіймають пил чи навіть піском можуть жбурнути роздратовано, від куряви — супутниці автошляху, який перетинала жінка. Врешті-решт, захистити хліб від цих доглянутих- пофарбованих рук, які за дорогу «обіймали» і автобусні чи метрополітенівські поручні, і перемацані сотнями рук жетони чи монети, і ще чимало мікробів піймали на ніжну шкіру.
Вдома жінка обов’язково ретельно їх вимиє. Митиме — перемиватиме і фрукти, перш ніж поставити на стіл. А хліб? Його ж не помиєш...
Скільки ж нас, таких, хто, чи то економлять п’ятаки, чи то просто через надмірну безпечність, нарізають до столу разом із запашною хлібною шкоринкою вінегрет мікробів і бруду?
Ніякі подорожчання так і не змусили нас цінувати найдорожчий продукт — хліб. То хто ж навчить?
