24 червня
Маленькі діти завжди дуже цікаві. Їх приємно слухати, ними приємно милуватися, а ще приємніше — спілкуватися. Не обійшлося й цього разу. Повертаючись додому в маршрутному таксі, почула діалог маленької чотирирічної кучерявої пасажирки з блакитними очима, яка їхала з молодою мамою, та юнака на п’ятнадцять років старшого.
— Як тебе на ім’я? — запитав молодик.
— Саша, — по-дорослому відповіла дівчинка.
— Значить, ти — Олександра.
— Ні — я просто Саша, — поправила вона.
— Ну добре, нехай буде просто Саша.
— Ти маму слухаєшся?
Просто Саша зробила паузу, глянула на пасажирів і пильно подивилася йому в очі.
— Не завжди, — виправдалася дівчинка.
— Ну ти не маєш рації, — почав повчати юнак. – От я маму слухав, і тепер вона дозволяє мені кататися на маршрутках, самому ходити на річку і ще багато чого.
Розмова, мабуть, тривала б іще довго, але маленькій пасажирці потрібно було виходити. Нові знайомі ввічливо попрощалися. Просто Саша поцілувала в щічку свого нового знайомого і голосно, на весь салон, сказала всім: «До побачення!».
Маршрутка поїхала далі, а хлопчина довго проводжав дівчинку палким поглядом. Буває ж кохання з першого погляду. Навіть у цьому буденному фрагменті життя.
