7 червня
На вулиці одного із спальних мікрорайонів Херсона два бультер’єри рвали на шматки дівчинку. Це ж треба їй, 13-річній, зрізати рано вранці кут на шляху до школи і пройти повз хвіртку високих кованих воріт, котра виявилася незачиненою. Народ, який збігся, не зміг відігнати злючих псів, які спокійно, навіть не гарчачи, робили «ранкову розминку». Лише хвилин через п’ять, розбуджений стукотом у ворота, з дверей двоповерхового особнячка показався господар — міцний «бичара» з масивним золотим ланцюгом на волохатих грудях. Він, не поспішаючи, продефілював до воріт, відтягнув собак, нахилився над закривавленою дівчинкою. «Жити буде», — махнув рукою і, позіхаючи, повернувся до свого замку. Потерпілу відвезла викликана людьми «Швидка».
Здавалося б, що нестандартного, такого, що заслуговує на публікацію, у цій історії? Уже всім звична безкарність «крутого мена», уже всім звична беззахисність перед «крутістю». Та ні! Сусіди, котрі залишилися погомоніти на місці трагедії, перешіптувалися: «А татусь дівчинки крутіший за цього буде! І цепура у нього товща. Дасть він йому кіптяви». Люди раділи тому, що переможе справедливість. Нехай на рівні «розбірок», але справедливість. Про міліцію, суд і не згадували. Смакували лише події з фільму «Ворошиловський стрілець», коли літній чоловік, не добившись суду, вчинив над гвалтівниками самосуд.
Людям катастрофічно не вистачає справедливості. «Пітьма влади» (процитуємо класику) нам справедливості поки що не демонструє. Народ все частіше задовольняється справедливістю і від «влади пітьми».
P.S. Одне з наших агентств провело соцопитування серед першокласників. Їм було запропоновано набір слів: «котився», «малюк», «гірка», «крутий» і поставлено завдання: скласти речення. Переважна більшість дітлахів і не згадала про круту гірку. Вони вибрали варіант: «Крутий малюк котився з гірки». Чи треба коментувати?
