30 травня
Чи зустрічали ви десь в Україні пристойний базар, на якому не було б хоч одного грального лотка? Чи бачили ви газету, яка не пропонувала б щось відгадати й одержати цінний приз? Чи є у вашому телевізорі хоч один канал, який не закликає виграти щонайменше півмільйона? Не зустрічали, не бачили, немає. Тож ударимо лихом об землю та й витягнімо квиточок, зробімо ставки, закреслімо шість із тридцяти дев'яти, п'ять із тридцяти шести, зателефонуємо і дамо відповідь, візьмімо участь і виграймо! Тому що живемо ми з вами у незвичайний час. Сьогодні не треба напружувати ні м'язів, ні звивин, головне — впіймати удачу. У нас перед нею, як у інших країнах перед законом, — усі рівні. І народ розуміє, бо народ пам'ятає, як у ганебно-безтурботні радянські часи він вистоював у чергах за ковбасою по 2.20. Тепер він із гідністю благородного мисливця полює за удачею. Біля гральних лотків — натовпи, у гральних терміналах — юрби, в пунктах продажу лотерейних квитків — стовпотворіння. «Хто крайній за джек-потом? Ви? Я за вами!» Це вам не шмат дешевої ковбаси.
Але скажіть на милість, що таке удача? Украв і не спіймався. Пограбував, не нарвавшись на дужчого. Обдурив і не дістав по пиці. Вбив і не одержав кулю у відповідь. Закреслив кілька чисел і отримав надурняк півмільйона. Ось вона, сьогоднішня удача! Ось вона, суспільна градація — «джентльмени удачі» і «лохи»!
Кажуть, немає у нас національної ідеї. Неправда — є! Украсти — не спійматися. Пограбувати не нарвавшись на дужчого. Обманути — і не дістати по пиці. Вбити — і не одержати ні кулі, ні вироку. Закреслити кілька чисел — і казково розбагатіти. Хто стоїть вище — дорватися до влади, хто нижче — просто вижити. Ось вона, сьогоднішня українська національна ідея. Кепська, неприваблива? Ну, знаєте, яка вже є. Зате своя, вітчизняна. Не все ж імпорт та імпорт.
