18 березня
Біля одного з кіосків Житомирського житнього ринку навколо 12-13-річного хлопчика репетувала група жінок — його спіймали «на гарячому» з гаманцем, витягнутим із сумочки молодиці, яка прийшла на базар iз коляскою з немовлям і сином, приблизно однолітком малого злодюжки. «Відрубати руку падлюці, щоб знав, як красти!» — чувся з натовпу вереск однієї з найзавзятіших звинувачувальниць. Сама ж потерпіла в цей час гамселила «підсудного» сумкою по голові. «Не бий хлопця, адже ти теж мати», — відтягували того від неї кілька жіночок, які взяли на себе в цьому «процесі» роль захисту. «Дебати» сторін продовжувалися хвилин з п’ятнадцять, поки хлопець, скориставшись суперечкою, не ухитрився вирватися з натовпу й десь дременути.
...До цього часу я не вирішив для себе, чи добре, що «захист» дав шанс «підсудному» втекти. Але сам факт, що на ринку, де часто ні продавцям, ні покупцям не до сентиментів (хлопця могли запросто забити до напівсмерті), знайшлися люди, які заступилися за нього, все ж втішає — не всі з нас у нинішній суворій повсякденності збайдужіли до долі свого ближнього, а це в свою чергу дає надію, що ми таки виборемо право вважатися справді цивілізованим народом.
