16 березня
Уночі несподівано випав сніг. ЗНОВУ. Після такого, здавалося, постійного весняного сонечка, по-весняному блакитного неба, особливого весняного запаху. Знову сніг за комір і неприємне відчуття крапель від розталих сніжинок, що стікають по спині. Знову хлюпанина під ногами, постійне відчуття води в черевиках, нескінченні пробки на не підготовлених до снігу вулицях і лайка водіїв.
А прийшов на роботу, випив гарячого чаю, сів за стіл, відігрів нарешті ноги, оглянув до безтями гарні дерева, які, обліплені снігом, набули зовсім іншого, незвичного вигляду, — і розумієш: життя не така вже й погана річ, і жити треба, незважаючи ні на що, з надією на краще. Сніг випадає і тане, а життя залишається. А весна — весна обов’язково прийде. От тільки швидше б.
