4 березня
Якось увечері я їхав додому у маршрутному таксі. На одній із зупинок сіла гамірна компанія, яка перебувала у тому блаженному стані, що у народі називається «під шафе». Двоє чоловіків та дві жінки, вочевидь, щойно познайомилися, і їх потягло на обговорення глобальних проблем, тим більше, що чоловіки були з Білорусі, а жінки — наші співвітчизниці. Вони досить довго сперечалися, де жити краще, але так і не змогли з цього животрепетного питання «прийти до консенсусу». Поступово у суперечку втяглися й інші пасажири. Крапку у дискусії, уже на виході, зробив один із чоловіків. Він гучно заявив: «У нас жити веселіше, бо горілка дешевша». Після цього дискусія припинилася, і компанія вийшла. Ніхто з пасажирів не заперечив, та й як було заперечувати: сьогодні на просторах СНД найдешевша горілка є мірилом людської радості, напевно, тому у нас стільки свят, що плавно переходять одне в інше, а голоси затято непитущих не чутні у дружному хорі щасливчиків, котрі регулярно споживають «вогненну воду» і відчувають себе після возлiянія на сьомому небі.
