5 лютого
На одному із численних заходів, присвячених захисту вітчизняного товаровиробника, після вельми нудних лекцій і виступів високоповажних мужів нарешті запрошені розпочали здійснювати головний пункт цього, без сумніву, потрібного для вітчизняної промисловості заходу — фуршет.
У самий його розпал за столом, де скупчилися журналісти, хтось запропонував тост за пресу як могутню галузь вітчизняної промисловості. Усі спочатку сприйняли цей тост як жарт, а потім стали підраховувати: тиражі газет, податкові виплати, відрахування від реклами, відсотки банкам за роботу з рахунками редакцій, листоношi, чиї зарплати напряму залежать від стану справ у пресі, і ціла армія приватних розповсюджувачів, котрі виживають за рахунок продажу газет. Вийшло, що кожний журналіст своєю працею забезпечує вельми солідні надходження в державну скарбницю.
Однак після того, як зробили всі ці підрахунки, стало якось сумно, бо наскільки краще жили б наші люди, якби повноцінно працювала промисловість, яка і має забезпечувати левову частку надходжень до бюджету. Володимир КОНЄВ, «День»
