ЩОДЕННИК

1 лютого

На тролейбусній зупинці поміж людських ніг сновигає змерзлий бездомний собака. Час від часу піднімає голову й заглядає в очі — може, хтось щось кине їстівне. Якийсь хлопчик справді дає йому шматок булки. Собака, з'ївши, радо намагається гратися з хлопчиком — вдає, ніби хоче вкусити його за черевик. Але підходить тролейбус — і собака залишається сам. Знову лазить поміж численних чобіт у надії, що хтось зверне на нього увагу. Врешті натрапляє на чоловіка, який йому чимсь не подобається, гав-гав на нього. У відповідь дістає копняка, зіщулюється й замовкає. «Отак, друже, — думаю я, — коли ти проти більшості — підібгай хвоста й мовчи. Або йди геть, якщо маєш куди. Більше ніхто не копне. Щоправда, i шматка булки ніхто не дасть».