18 грудня
— Ма, а ти пошиєш картатий чобіток, як у тих американських кінах, щоб мені Святий Миколай подарунка у чобіток поклав? Чи знову, як торік, прикрасимо бабиного валянка червоною стрічкою і будемо думати, що Миколай погребував старою взуванкою і поклав п'ятірку просто під мою подушку? — Це найменший Артемко, йому майже дванадцять, але він іще вірить у казки.
— Ма, замов своєму знайомому Санта Клаусу, чи як там його — Миколі — дві кольорові плівочки для «фотіка», плейерішко сі-ді і пару червінчиків до мого валянка. — Це Денис, йому майже сімнадцять.
— Я виставлю свої руді чоботи просто за двері, може твій «спонсор» їх поремонтує, — це чоловік.У нього негаразд і з гумором, і з фантазією, і з грошима. Що ж, прийдеться занести його руді за свої святкові збереження.
— Знаєш, а мені нічого покласти своєму Сергійкові на свято, хоч чобіток «гуманітарний» — гарненький, картатий, американський. — Це сусідка Люба. — Хіба пачку спагеті у яскравій обгортці...
