У переповнений трамвай сідає жінка з двома маленькими дітьми (років 5—6), в однакових курточках. Одна старенька, що сидить на передньому сидінні, відразу бере на руки одне маля, а інша — інше, примовляючи при цьому:
— Діточки, як же важко вашій мамі вас піднімати!
Хлопці весело відповідають, навперебій :
— Ні-і... Адже нас ще четверо, і всі — хлопчаки!
Німа сцена.
Через дві зупинки родина виходить. А трамвайне обговорення розгорається з новою силою:
— Ну, зрозуміло, гроші зараз за них же платять чималі!
— Які там гроші! Скільки всього на них потрібно. Два буханці хліба на день, мабуть, мало буде...
А все ж, мабуть, набагато простіше і зрозуміліше: родина довго і пристрасно хотіла дівчинку!!! Ну і що, що не вийшло і цього разу — не варто заспокоюватися: тепер Господь одну добру дівчинку дає вже лише за сімох хлопчиків...
