11 серпня
Що не кажіть, а приємно, коли вас рятують. Навіть тоді, коли в цьому немає ніякої необхідності. Минулими вихідними сама в цьому переконалася.
Було дуже спекотно, хотілося скупатися. Прямо з човна стрибнула у воду — і опинилася посеред річки. Тут-таки у воду з берега кинулася собака. Я б, може, й не звернула на неї ніякої уваги, якби господар нервово не забігав по берегу, намагаючись відiзвати тварину, і щось не закричав мені. Його слів я не розчула, а відстань між мною та собакою стрімко скорочувалася. Від страху я щосили попливла до човна! І тут до мене долинув голос із берега: «Женіть її! Женіть!» Між мною та собакою залишалося вже менше ніж півметра... Однією рукою вдалося дотягнутися до човна, а іншою — нічого кращого не вигадавши — бризнула собаці в морду. Тварина повернула до берега.
Господар заспокоївся, і я почула:
— Врятувати вас хотіла. Думала, що тонете... Тримайтеся за човен, а то знову рятувати кинеться...
— Така маленька?.. І все ж таки, що не кажіть, а приємно, коли тобі хоч хтось хоче допомогти. Нехай це навіть маленька собачка.
