Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

ЩОДЕННИК

8 липня, 1999 - 00:00


8 липня

Не життя — суцільна піктограма.

Ось знак «Пішохідний перехід» — іду.

Ось знак «Стоп» — стою.

Ось перехрещені ложка й вилка — їм.

Ось намальований водопровідний кран — п'ю.

Ось намальоване ліжко — сплю.

Ось телефон — телефоную.

Ось контрацептив — займаюся безпечним сексом.

Ось лопата — працюю.

Ось ялинка й стільчик — відпочиваю.

Ось немовля із соскою — народжую дітей.

Ось траурний вінок — помираю.

Авжеж, життя — суцільна піктограма.

Геть слова!

Хай живуть знаки!

Знаковий час.

Знакова країна.

Знакові люди.

Не потрібно говорити.

Не потрібно домовлятися.

Не потрібно розуміти.

Поставив знак — і все ясно.

Ліворуч — ні!

Праворуч — зась!

Назад — ні в якому разі!

Прямо — боронь Боже!

А куди йти?

На що надіятись?

Як жити?

Хто дасть відповідь?

Офіційні знаки мовчать.

Нові знаки ще не намальовані.

Євген БРУСЛИНОВСЬКИЙ, «День»
Газета: