30 червня
Напередодні Дня Конституції у службових справах довелося мені потрапити в Боярку. Чудовий неспекотний день (нарешті!), провінційне зелене містечко, поодинокі перехожі... В ідилічну картинку раптово вторгається екзотичний штрих — із-за повороту виринає нещільна колона демонстрантів із червоними прапорами, транспарантами. Перша думка — зйомки китайського Павки Корчагіна. Та при розгляді зблизька на транспарантах виявилися цілком сучасні тексти — про закарпатців, які пред'являють претензії Кучмі, уряду тощо. Здивувало, щоправда, що всі вони були написані російською мовою, що не цілком властиво для українців того регіону. Ще більше вразив підкреслено, демонстративно вбогий зовнішній вигляд людей у колоні — старий одяг, вилинялі обличчя... Майже кожен тягнув за собою сумно відомий кучмовоз (прикмета нашого часу), що ще більше посилювало тяжке враження. Збоку бадьоро з мегафоном крокував, очевидно, ідеолог ходу, оповіщаючи простір прокляттями на адресу нинішньої влади і закликаючи повернутися назад до комунізму.
Замикав колону мерседес, що повільно рухався, з пасажирами вельми благополучного вигляду. На зауваження місцевого міліціонера, що колону можна обігнати, з мерседеса відповіли, що вони, мовляв, із колоною.
Це видовище залишило тяжке враження: спiвчуття до людей з колони ускладнилось розумiнням того, що їх цинічно використовують певні політичні сили в своїх цілях.
