Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

ЩОДЕННИК

10 квітня, 1999 - 00:00


10 квітня

Усе, що пробуджується, все, що є на білому світі, — це свято Великодня. Святість і простота оздоблення, величність душі й добрі наміри — усе це складові свята Весняного Рівнодення. Усе, що пов'язане з ним, складає, як правило, теплоту рук, які творять щось прекрасне. Це — свято Творення.

Біла, маленька, але затишна мазанка, що зігріває своїм добром і теплом усю родину, радість в очах дітей, м'який погляд матері й турбота батька — все це зустрічає народження живого життя. Жовті теплі паски, які напахують кімнатку запахом хліба, старовинні ікони з розуміючими і всепрощаючими очима, коливання воскових свічок і безліч крашанок — невинна чистота знову втіленого квітучого дерева та перший зліт у небо ще жовторотого пташеняти. Урочистість цнотливості, яка переливається яскравим сонцем у чистому блакитному небі. Усе це зігріває душу.

Якщо вдивитися в це свято матеріально й прискіпливо, то не варто говорити про перекази, які підтверджують його. Не в них справа. Усе набагато простіше. Свято Великодня не залежить від релігійних течій — це релігії залежать від нього. Великдень — це стан доброї душі, це подія планетарного масштабу — не тільки закон Природи, а й закон Життя.

Тарас АРТЕМЕНКО
Газета: