1 квітня
Джаз — то стихія. В неї ти пірнаєш із першим звуком, як тільки почуєш її. Це наче ваш лікар та підіймач настрою: музика вилікує від усіх хвороб та недугів і приведе до ладу настрій. Бо причинами наших недугів є, перш за все, внутрішня дисгармонія. А жива музика, як відомо, — цілюща.
Не так уже й часто в Україну приїжджають зірки такого масштабу, як Чарльз Гейл, Роджер Тернер та Джуїні Бут. Концертний зал був заповнений до останнього крісла. Це означало лише одне — українці в пошуках гармонії та гарного настрою. А він того вечора, здавалося, розливався поміж рядами хвилюючими сплесками моря, поривами мелодійного вітру, що змушував ставати на диби навіть волосся на голові. Можна було заплющити очі й уявити, що ти то в центрі динамічного Нью-Йорку, то в храмі перед статуями Будди. І цей хаотичний вихор звуків та експромтів змушував зал жити з музикантами на одному подиху. Музика настільки сильно проникла в середину, що здавалося, ніби звуки живуть у середині тебе. Ти завагітнів ними, хоча й ніколи не народиш їх. І здавалося, ніщо не зможе зруйнувати це відчуття. Та вже після концерту, дорогою додому, в маршрутці з динаміків програвача долинув до мене хрипучий голос шансону... і стався викидень. Сумно стало та гірко. Все ж який контраст! А більша частина міста починає свій ранок саме з поїздки під «Владимирский централ»...
