30 березня
Тепло легкою та приємною хвилею розливалося по тілу. Ковток за ковтком вдихала трішки морозне повітря, але мене окутувала теплота та насолода. У душі панувала ейфорія. Відчуття свободи, легкості, неперевершеності не могли бути стримані легким холодом вечора, що викликав легке тремтіння, але у той же час і задоволення.
Очі дивилися на небо та розглядали химерні та незрозумілі візерунки. Вікна сусідніх будинків палали червоним вогнем. Вечір був особливим... Небо було не таким класичним... По-іншому сідало сонце... Чи то я була новою?
Серце нестримно билося — відчувало щось незвичайне. І це незвичайне, здавалося, далеке кілька днів тому і рідне вже за мить, було близько. Не хотілося чекати. Я була за мить від оновлення, на порозі відкриття, що був своєрідною лінією. Це була межа між «учора» та «завтра». Не було жодної перешкоди, щоб цю межу не переступити.
Я стояла перед весною...
