24 березня
Колись знайома жінка-психолог розповіла мені про один із методів, яким у дітей зменшують страх перед важливою контрольною чи диктантом у школі. Його суть полягає в тому, щоб уявити собі слово, що означає предмет побоювань. Наприклад, «диктант». Уявити, як пишеш його власноруч. Просто пишеш. Спочатку воно здається моторошним і викликає лише неприємні відчуття. Але якщо в уяві почати його розмальовувати, додаючи улюблених барв, додаткових малюнків, прикрашаючи букви, то зовсім скоро «диктант» стане приємним не тільки зорово. Через декілька подібних сеансів підсвідомо перестанеш боятися самого процесу. Вражає.
Цьогорічна весна розпочалася, як завжди, 1 березня. Розпочалася з гуркіту сусідів на поверх нижче, туманної вологості й сірого неба. Але ж я знаю, що в неї в палітрі ще багато кольорів. Просто необхідно трохи допомогти їй дістати вірні вчасно. Варто кожному уявити, як «весна» вимальовується літера за літерою. Старанно, каліграфічно, неповторно і, неодмінно, яскраво. Уявити, як розквітають дерева десь усередині «в», як співають пташки на гілках зеленуватої «е». Як «с» купається у сонячному промінні, тримаючи у міцних обіймах «н», яка схожа на молочно-рожевий світанок, що перетікає у теплі вечори десь на дузі «а». Уявляєте? Я —так. І моя весна вже стукає у вікна. Варто відчиняти, щоб не змушувати гостю чекати.
