Сімейний перегляд ранкового серіалу «до сніданку». На наших очах підступна красуня «розкручує» довірливого юного мільйонера: підпиши, каже, що віддаєш мені 50 відсотків твоїх акцій, а я тобі за це... І починає кофтину розстібати. Той відразу: підпишу! От і підпиши — говорить — СПОЧАТКУ... Він здуру й підписав. А красуня в ту ж мить кофтинку застібнула — ля-ля-ля, каже, ніхто нікому нічого не обіцяв...
Нічого собі!!! А проте, що нам до цього. Снідаємо далі. Ми люди терті, до всього звичні, часто й не таке бачили... Що-що, а «підступність і любов», слава Богу, вже на наш апетит не впливають.
І тільки син переживає: знову погані хороших надурили. Доки терпіти? Хвилин за десять він заявляє:
— Ні, більше десяти відсотків не можна було обіцяти...
Ще через деякий час — зайнятий, напевно, напруженим прокручуванням варіантів:
— Або так: половину спочатку, половину потім... Мамо, так можна?
— Їж краще! — гримаю я.
Також мені, стратег. «Потім, спочатку»... Не знаєш, плакати тут чи сміятися.
Та за що 50 відсотків, за що десять, питається?! Подумаєш, розстібнула вона кофтину...
№180 22.09.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
