24 січня
22 січня ц.р. відзначався Український день у Нью-Йорку. Те, що ця подія відбувається в центрі демократичного світу, є знаковим. Україна і свобода — суголосні поняття. І в тризубі, що колись був ознакою князівської влади, а нині є нашим Державним Гербом, українські симпатики свободи завжди прочитуватимуть слово «ВОЛЯ».
Відзначення Українського дня в увінчаному статуєю Свободи світовому мегаполісі спроможне спричинити планетарний резонанс. Бо дає шанси позиціонувати українське як загальносвітове. Розкривати вселюдське в національному. Привертати увагу до прадавнього центру світу, що споконвічно мироточить духовними цінностями, хлібом та гуманістичними ініціативами.
Створена українством система господарювання впродовж тисячоліть творить здатну здобути земне безсмертя цивілізацію. Забезпечує країні перебування в колі світових лідерів експорту зерна. Віддавна й донині Україна є планетарною житницею — годувальницею мільйонів землян, спраглих цього абсолютного блага. Їх рятує від голодної смерті кусень українського хліба.
У особі П.Прокоповича українство винайшло вулик, який, охопивши планету, став глобальним феноменом. Вулик творить цивілізаційну парадигму. На противагу винайденому тоді ж паровику рятує, а не вбиває живе. А людину перетворює з ката на адвоката всього на Землі сущого. У такий спосіб українство протягом двох століть демонструє людству реальність ідеї неапокаліптичного розвитку. І доводить, що технічний прогрес в змозі відкривати для живих істот майбутнє, оптимістичніше від сьогодення.
Господарювання на землі може стати ефективнішим завдяки оволодінню Богом дарованому Україні знанням. Це знання є унікальним. Даючи людству ключі невмирущості, воно набуває достатності. Опановуючи його, Україна здатна пробудитися від посттоталітарного заціпеніння, відкрити країнам і народам цінності, покликані робити сучасний світ вільнішим і заможнішим.
На часі — Українські дні в інших мегаполісах планети, яка активніше пізнаватиме скарби української Атлантиди. Надактуальне завдання наших інтелектуалів — доводити світові, що знання має і може бути достатнім, технічний розвиток суспільств — неруйнівним, а господарювання — рятівним для життя у всіх його проявах.
