22 січня
Ми боржники минулого. Водночас ми в боргу перед майбутнім. Борги наші невідплатні. Неможливо їх повернути. Можна хіба-що запобігти новим, вшановуючи попередників, торуючи завдяки їм прийдешнє для нащадків.
...Україна, Європа, світ — боржники когорти великих подвижників. Серед них геніальний природознавець і гуманіст Володимир Вернадський, котрого не стало 65 років тому, у переддень Різдва збуреного лихоліттям світової війни 1945 року.
Ми у боргу перед Вернадським доти, доки не осягатимемо буття з висот, яких сягнув український геній. Нам належить бачити світ антропокосмічним, а життя — антиентропійним. Дивитися на плівку гумусу, що покриває нашу планету, як на земний екран, на якому щомиті твориться космічне дійство. Маємо бачити могутню силу людини, яка бере дедалі активнішу участь у цьому дійстві, змінюючи лице Землі. Розпізнавати в людині одухотворену величну істоту, думка якої є планетним явищем.
Лише осмислення буття на засадах здобутків геніального українця дозволяє розгледіти глибинні підвалини планетарного розвитку. Наша мета — тлумачити господарювання за Вернадським, а не за Мічуриним: як освоєння, а не завоювання природи, блага якої треба «брати, а не чекати від неї милостей». Це дасть поштовх споживання невідтворюваних земних ресурсів бачити як збільшення нашого незворотного боргу перед власними нащадками.
Глобальне економіко-філософське мислення та планетарне господарювання за Вернадським є ключем до істинного збагачення землян. Збагачення, котре досягається завдяки освоєнню людством того оптимуму фотосинтетичних, нефотосинтетичних та інтелектуальних благ, здобуття якого відкриває шляхи до земного безсмертя.
