19 січня
Частенько так трапляється, що у будинку вимикають світло. При чому саме тоді, коли на місто вже опускається ніч і всі сидять удома, повернувшись після роботи. Вечори наші співвітчизники звикли проводити «класично» — сидячи перед телевізором. Так би мовити «не відходячи від каси». Перед ним і вечеряють, й розмовляють про минувший день, якщо сили залишаються. Та так, повторюсь, випадало, що електроенергію вимикають, а чути «фоново» голос — виробилась психологічна необхідність. Знати, що відбувається у світі, бо кожен день, то суцільна новина. Тож в один із таких вечорів я згадала про радіо, що пилилось на поличці. Там знайшлись і батарейки. «Зарядили» брехунця, і сталося чудо. Чорна коробочка заговорила, а потім ще й заспівала. Ми із сім’єю раділи, наче діти. Одразу ж стало затишніше й подумалося, що то й же славнозвісний інтернет та телебачення вже давно витісняють із нашого поля зору й слуху звичайнісіньке радіо. Ми чуємо його лише у маршрутках дорогою на роботу. І то частіше за все це щось типу «шансону», бо водій за кермом. Але ж крім пісень воно ще й несе інформацію. Англійці й французи зранку за чашкою кави читають ранкову газету. А запит українців на інформацію можуть цілком задовольнити сучасні радіостанції. Чим не альтернатива?
