11 січня
Завжди щиро радію з того, що талановиті люди не змарнували своїх здібностей і, долаючи життєві труднощі, досягли поставленої мети, стали успішними у своїй творчій діяльності, приносячи користь суспільству і своїй Батьківщині. Таке можу сказати про деяких свої друзів дитинства, однокурсників із вишу. З відстані років можна зробити висновки про те, хто чого досягнув у житті, зробивши правильний вибір. Так, здійснив свою заповітну мрію, полюбивши театральне мистецтво ще зі шкільних років, мій однокласник, лохвинчанин Борис Тріус. Нині він — провідний актор одного з театрів Львова, заслужений артист України. А ось, як склалася доля декого із моїх однокурсників, які обрали фах за покликанням. Тривалий час очолює відділ у всесвітньо відомому музеї Ермітаж у Санкт-Петербурзі Борис Кузякін. Знають у колах досвідчених управлінців культури, наукової інтелігенції, у видавництвах Києва заслуженого працівника культури України Євгена Галушкевича, автора багатьох мистецтвознавчих статей і досліджень, кандидата мистецтвознавства Галину Скляренко, мистецтвознавця, журналіста Аллу Бичкову. Вчений ступінь доктора мистецтвознавства здобув Михайло Станкевич із Тернопільщини. Його обрано членом-кореспондентом АМ України. Він дав путівку в життя багатьом молодим науковцям. Лауреатом Національної премії імені Т.Шевченка став кандидат мистецтвознавства Василь Откович, котрий мешкає і працює у славному Львові. А кандидат мистецтвознавства Олег Слободян успішно досліджує українське декоративне мистецтво на рідній Івано-Франківщині. Приємно констатувати, що вони та інші колишні студенти мистецтвознавчого факультету Київського державного художнього інституту (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури) випуску 1978 року досягли неабияких висот у науці завдяки не лише своєму талантові, а й багаторічній наполегливій праці. Вони виправдали і сподівання наших незабутніх педагогів із фаху, відомих мистецтвознавців Платона Білецького, Юрія Асєєва, Леоніда Владича, Олександра Тищенка, Юрія Бєлічка, Людмили Міляєвої, історика, археолога Дмитра Тєлєгіна та інших викладачів. Їхніх чудових лекцій, доброзичливості не можна забути ніколи! Наші серця завжди будуть сповнені вдячності за їхню науку і радості від того, що нам випало щастя вчитися в них.
Бажаю, щоб у кожного були такі вчителі і мудрі наставники.
