15 грудня
Буквально днями я зрозумів, чому мені такий симпатичний один із найсмутніших періодів з історії Японії сенгоку («воюючих провінцій»). Передвиборна кампанія кожного з претендентів на посаду президента схожа на діяльність японських дайме середини XVI століття. Війни тривали одна за одною, тисячі японців вмирали від рук учорашніх сусідів та друзів. Роздробленість Японії того часу Україні й не снилася. Буквально кожен географічний округ країни був незалежний і мав свого управителя. Але в Японії була єдина перевага перед сучасною Україною, що змогла зупинити кровопролитні війни, — це лідер. Ода Нобунага, який зміг зупинити період міжусобних воєн, поводився жорстоко і сильно стосовно своїх ворогів. Проте він знав, на що йде, і знав, як варто вчиняти, щоб об’єднати країну. Шкода, що він не зміг реалізувати свій план до кінця.
Нашій країні не вистачає свого «Ода» — сильного лідера, який зможе піти на круті, часом жорстокі заходи управління, проте які будуть виправдані часом і принесуть плоди розвитку держави, суспільства в цілому, й об’єднають країну.
