Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

ЩОДЕННИК

12 грудня, 2009 - 00:00

12 грудня

Днями я провела міні-опитування, учасниками якого стали люди різного віку, статі, регіону проживання. Запитання було лише одне: чи є для вас українська мова рідною?

Ось що мені відповідали:

— Для мене українська мова — це частинка дому, якесь чисте почуття, гарне звучання.

— Це мова країни, в якій я живу. Я її поважаю та люблю, але спілкуюся мовою своїх батьків.

— Я народилася в СРСР, тому питань щодо рідної для мене мови виникати не має.

— Українська мова — не лише рідна, вона є символом країни. Проте частіше розмовляю російською.

— ... Я думаю нею, живу нею, дихаю нею...

Що ж, зі старшим поколінням ситуація є цілком зрозумілою, адже українську мову не всі вивчали в школі, не кажучи вже про спілкування нею. Але чому ж більшість молодих українців користуються російською у повсякденному житті? Відповідей знаходимо безліч: політична ситуація, умовний поділ України на східну і західну, банальне небажання вивчати мову своєї країни або: «Ну не нравится она мне» ...

Хочеться, щоб кожен з нас, жителів найбільшої європейської країни, хоч одну годину на день спілкувався українською, а ще краще — щоб думки були українською мовою. Тільки ми зможемо все змінити.

Альона БУЦ, Запоріжжя
Газета: