9 грудня
Коли почалася «поросяча» паніка, я ніяк не могла купити в аптеці марлеву пов’язку, хоча їх, судячи зі «звітів» чиновників, шили вдень і вночі, пускаючи в хід десятки погонних кілометрів марлі. У ті дні по ТБ якось показали репортаж з аптеки. Провізор сказала, що «маски» завозили, але їх дуже швидко розкупили, оскільки купували по 300 — 500 штук у одні руки. Звісно, так торгувати набагато легше, і плювати, що багатьом не дістанеться, адже сил уже нема з цією епідемією. Коротше кажучи, пересилюючи себе, вирішила пошити собі маску сама, бо навіть пані Кільчицька пошила її за 15 хвилин. Я ж морочилася близько двох годин, із них, напевно, годину вдягала нитку в голку. Зрештою, склепала щось маскоподібне. На другий екземпляр уже жодного натхнення не було. Ну, не майстер я. І, на жаль, не хімік. Але, може, все-таки хтось підкаже рецепт «Таміфлю»? Треба зустріти другу хвилю у всеозброєнні.
