8 грудня
Як багато ми знаємо один про одного? Приблизний зріст, колір очей та волосся, голос, ім’я.Наскільки важлива ця нформація насправді? На днях я зі своєми колегами зі студентської ради факультету мали нагоду провести певний тренінг. Суть його в тому, що кожен може поставити БУДЬ-ЯКЕ питання своєму товаришу. Головний герой сідає в центр, а всі інші — навколо нього. Відповідь неодмінно повинна бути чесною, інакше сенс такого заходу втрачається. Ми просиділи разом до пізнього вечора. Звичайні запитання про щось улюблене змінювались на серйозні, філософські роздуми на тему життя та смерті , кохання й ненависті. Дивуєшся, як багато ми не помічаємо в тих людях, із ким спілкуємось мало не щодня. Ми ніколи не вдивляємось в очі, повні смутку чи не вслухаємось в голос, що тремтить від щастя. Дивуємось, чому молода людина може приймати так серйозні рішення, бути стриманою та холоднокровною. Можливо, тяжкий життєвий досвід настільки загартував юний розум та серце? Та ні ж, ми скоріше вирішимо, що це все від народження. Чому він не спілкується з батьками, а вона не відкривається коханню...через кого він щодня не спить та кому вона присвячує свої вірші... Невже для того, щоб знати та почати цінувати людину, нам необхідно всадити її на стілець у зачиненій кімнаті та влаштувати допит? Будьте уважними один до одного, цінуйте та любіть ближніх! Вони на це, справді, заслуговують!...
