3 грудня
Нещодавно, під час відпустки, здійснив давно задумане — перечитав «Євгенія Онєгіна». Зустріч із тим Пушкіним, якого ми всі любимо з ранніх років, дуже порадувала, адже саме у цьому творі проявилося те нове, демократичне, за що цінували Пушкіна його сучасники і продовжують цінувати наступні покоління. Це не пізніша суперечлива «Полтава» чи сповнені імперською пихою «Клеветникам России» та «Бородинская годовщина», що увійшли у книгу «На взятие Варшавы», де віталася перемога «русского оружия» над польськими повстанцями 1831 року. Але найголовніше і найбільше задоволення я отримав від вишуканої української мови! Саме так, бо я читав у перекладі М. Рильського, і тоді промайнула думка — а чом би не видати для школи хоча б фрагментарно цей твір з паралельним російським і українським текстами ? Адже в курсі вивчення іноземної літератури користуються перекладами! Вивчення ж у цьому курсі російської літератури дасть привід поглибити знання рідної мови, отже не постане питання і не буде проблеми для російськомовних студентів при навчанні у національних вишах України! Звичайно, якщо Пушкіним не обмежуватися!
