22 грудня
Він був лідером у кожній справі, за яку брався. Всупереч суворій долі, яка нещадно коригувала його праведні прагнення.
...Зі злиднів нужденного Донбасу, що змалечку позбавляли його шматка хліба, він, напівсирота, виходець із родини неписьменних, сягнув висот Парнасу, надалі впевнено йдучи переднім краєм здобутків загальнолюдського генія. Залишаючись єдиним в економіко-філософській думці, хто спромігся на справді наукову, безкомпромісну критику, він сказав «Прощавай!» Марксу, аби згодом вказати на недостатність доктрин Сміта.
«...В землеробстві ми вступаємо в співробітництво з Сонцем, — читаємо в одному із його есеїв. — Але Сонце також лише дитина Всесвіту. Отож ми вступаємо в співпрацю з самим Всесвітом — інакше кажучи, з Богом». Наведене положення віддзеркалює органічно поєднані ним філософію, космологію та економію, із симбіозу яких він творив знання задля вічного життя.
Очоливши таких, як сам, сміливців, він створив Українську гельсінську групу. Непоступливість правозахисників у виборюванні людських прав та національних свобод була жорстоко покарана режимом. Ув’язнення, заслання, еміграція на півтора десятиліття відірвали його від рідної землі і творчої праці.
Він був тим, хто з позицій фізичної економії дав прогноз розпаду СРСР, завчасно розгледівши шлях до хаосу в горбачовських починаннях. А розвідка «На шляху до Світової Монади» — це його дороговказ загальнолюдського прогресу. Їй судилося стати заповітом: ще не оприлюднивши праці, мислитель вийшов на свій останній шлях, аби вирушити у Вічність...
Його ім’я належить до персоналій, тобто особистостей, яким почесне місце забезпечує сама історія: їхні досягнення здатні впливати на перебіг сучасних та визначати ходу прийдешніх подій. Адже якраз він надав у наше розпорядження теорії та обґрунтував формули, що дозволяють вибудовувати моделі майбутніх суспільств...
Йдеться про народженого на свято зимового Миколая нашого незабутнього сучасника Миколу Руденка. Йому було що сказати і Україні, і світові. Сьогодні нам належить із цілим світом вести мову про нього. Заради продовження земного буття, ідею невмирущості якого він невтомно утверджував.
