21 жовтня
Другий день із безкрайнього сіро-блакитного ока всесвіту капають сльози. Люди ховають похмурі, навіть більше ніж в неба, обличчя. Звичайно, їм не подобається, що треба переступати великі калюжі небесних сліз. Та й настрій у всіх автоматично перетворюється на депресію. Та й що тут такого — не радіти ж тому, що не хочеться вставати рано вранці, коли ще темно, і поспішати до місця навчання чи роботи, а тут ще й без твого дозволу хтось там за небом вирішив зробити тобі душ-шарко. Отож і виходить, що любити таку погоду просто нема за що.
З іншого боку — сидиш вдома, п’єш гарячий чай, дивишся у вікно на всю цю мазню на вулиці, а думаєш зовсім не про погоду, не про калюжі сліз, а про щось близьке серцю... Ніщо там за вікном не відволікає тебе від власних думок, від німого діалогу з внутрішнім «Я». І так тихо, спокійно, меланхолічно... Гармонія... Краса...
Виходить, що вірно співається в пісні — «у природы нет плохой погоды...» Просто щоб відчути всю красу того ж дощу, потрібен правильний час та відповідний настрій. Тож, не поспішайте мислити стереотипами, погляньте у вікно та згадайте, що будь-яка погода може принести задоволення!!!
