10 жовтня
Президентські вибори — вони чотири роки траплялися за моє життя. Перші три з них промайнули повз мене непомітно, і це цілком нормально, коли дитина не забиває собі голову «дурницями» дорослих. Останні вибори збудували в мені стійкий мур із видряпаним на ньому словом «аполітичність». Сьогодні я вже півроку як повнолітня, отримала право віддати свій голос на виборах у січні. Внутрішній голос кричить, намагаючись прорвати отой мур байдужості до політичних процесів країни. Тож не дивно, що я не обурилася, коли не отримала повідомлення від Державного реєстру виборців про проведення первинного уточнення моїх персональних даних. Проте один мій товариш, особисту думку якого я поважаю, порадив мені все ж таки «встановити справедливість». І справді: чому я повинна втрачати свій голос? Тому сьогодні я таки звернулася до відділу ведення Державного реєстру виборців у своєму районі. Чесно кажучи, йшла туди зі скептично-байдужим настроєм. Але все пройшло швидко та «безболісно». Привітна жінка за комп’ютером доступно пояснила мені, яку «бомагу» заповнити. За її словами, багато молоді не отримали такого повідомлення. Я швидко написала заяву і вже через десять хвилин була вільна. Залишилося почекати з аполітичним настроєм один-два місяці відповіді на мій запит. Ще може літера «а» у слові на мурі зникне.
