6 жовтня
Думаю, всі або, принаймні, більшість погодяться зі мною, що сьогоднішнє становище нашої країни далеко невтішне. І доволі часто доводиться чути думку, що, якщо сучасна влада не може реформувати країну через радянськість мислення, то от молоде покоління буде поколінням змін. На нас покладають надії батьки і викладачі. І справді хочеться у це вірити.Проте впевненість зникає, коли чуєш деякі розмови наших молодих людей. Зовсім нещодавно я стала випадковим свідком спілкування двох другокурсниць. Вони жваво обговорювали фільм, який дивилися минулого вечора. Одна з дівчат намагалася проаналізувати гру актора і його роль у фільмі, яка видалася їй суперечливою. У відповідь на роздуми подружки інша співрозмовниця різко перервала її словами: «Що ти собі придумуєш. Фільми роблять не для того, щоб над ними замислюватися». Постає питання, звідки у 18-річної чи 19-річної молодої особи така пасивність, таке споживацьке ставлення до продуктів наших далеко не зразкових медіа, така готовність сліпо приймати все, що подають з екранів? І до того всього, це молода людина, яка здобуває вищу освіту.То якої країни ми хочемо, якщо у нашої молоді вже на цьому етапі не формуються навики до мислення. Можливо, хтось скаже, що це занадто радикально. То доведіть мені, що суспільство у нас не стереотипізоване і що не менш ніж 90% людей не живуть за стандартними схемами. А це означає, що до критичної, необхідної для змін «маси» нам ще далеко.
