3 жовтня
Совість у наш час, виявилось, теж має свою ціну. Далеко за прикладом ходити не треба. Можна просто сісти у тролейбус та, не заплативши за проїзд, доїхати до необхідної тобі зупинки.«Але ж це порушує громадський порядок!» — обуритесь ви. «Так, але й контролери заходять не на кожній зупинці, можна проїхати й зайцем» — почуєте від тих, хто робив так не раз. Якось і мені довелось стати у лави «порушників», проігнорувавши надпис над дверцятами «Штраф за не оплату проїзду — 20 грн.» Їхати довелось у час пік, і перспектива «ходіння по головах», аби дістатись до водія та отримати квиток, заплативши усього гривню, не дуже надихала. Тож я стояла непорушною скелею, готуючись зійти на наступній зупинці, як на передостанній до салону ввійшов контролер. Квитка, зрозуміло, не було, тож довелось заплатити у двадцять разів більше. Варто наголосити, що кондуктори перетворились на міфічних істот, яких зустріти у транспорті щастить дуже рідко. Якщо й трапиться, то можна вважати за велику вдачу. Зараз маємо таке собі самообслуговування, що, м’яко кажучи, особливого комфорту не додає. Тепер водій на дорозі виконує одночасно дві ролі. Чи комфортно водіям — питати не варто. Чи комфортно пасажирам — тим паче. Але народ не обурюється, мовляв: «Так виховується совість». Та запитай: «В кого?» — усі зніяковіло розводять руками...
