30 вересня
Мабуть, у кожної людини генетично закладена особлива хромосома — робити добро. Просто так, безкоштовно, за спасибі, за посмішку, за блиск в очах. Хтось робить це для «галочки» в списку самореалізації, хтось просто від нудьги, хтось дійсно від щирої душі, а когось пошук себе привів до благочинної діяльності — у волонтерство. Тільки-но їздила з волонтерами в інтернат до діток. Це вже моя третя поїздка, але саме в цьому інтернаті я була вперше. Отримала дивний спокій в душі. Малювали. Показали їм міні-виставу — казку про кольори веселки. Через те, що на вихідні багатьох забирають батьки чи опікуни, цього разу дітей було мало. Звісно, спілкувались. Потоваришувала з одинадцятирічною Любою. Спілкуючись з вихованцями наче потрапляєш на іншу телепатичну хвилю. Свої проблеми та негаразди раптово зменшуються і стають нікчемними маковими зернятками у порівнянні з тим життям, яке приготувала доля цим дітям. Кожна зустріч дає мені не тільки досвід, і не тільки «галочку» в списки добрих справ, — усе простіше, ніж багато хто вважає. Не бути егоїсткою. Не жити тільки для себе. Подарувати іншим те, чого в тебе у надлишку — любов, увага, співчуття. І пам’ятайте: творити добро — це природно. Посмішка, милосердя, любов та розуміння — це безкоштовні речі, якими ми наділені з народження.
