3 березня, 1999 - 00:00
Читаю Читанку.
Облишив Кортасара, Хемінгуея, Задуру, Пашковського. Запхав на найдальшу полицю Чейза, Кафку, Солженіцина, Шевчука. Не слухаю радіо. Вимкнув телевізор.
Читаю Читанку.
Діти усміхаються, дружина стенає плечима, колеги відверто кепкують. Їм здається... Утім, це не важливо, що їм здається. Наразі важливо, що здається мені. А мені здається... Але ні, не скажу. І не питайте. Бо сам хочу запитати. Часто запитувати. Багато запитувати. Я й запитую. Та ніхто нічого розбірливого не каже. Той тицяє якусь газету, той посилається на якусь постанову, той радить почитати закон.
Читаю Читанку.
У ній усе зрозуміло: сонце, мати, хліб, правда. Жодних запитань. Закриваю Читанку — все навпаки.
Читаю Читанку.
Газета:
Рубрика:
