Що щастя не в грошах і навіть не в їх кількості, все більше переконуюсь, спостерігаючи за знайомими, «новими українцями». Господи, скільки проблем у цих людей! Обрати район, де купити нову квартиру; перебудувати її на двоповерхову; де розмістити ванну кімнату; де в кухні за п’ятнадцять тисяч «баксів» зберігати крупи
— Може, не треба їх зберігати, адже нині все є в магазині, вийшла – купила чи замовила додому? – намагаюсь порадити.
– Ні, я так не можу, харчів у домі має бути хоча б на місяць.
Та ще ці знижки попридумували. Уявляєте, купили ви унітаз за 1000, заходите до сусіднього магазину, – а там точнісінько такий за 300. Розпродаж називається. Тут і до інфаркту недалеко.
Та ще єдине «чадо», яке має стати чи то знаменитою письменницею, чи то знаменитою віолончелісткою, вчитися не хоче. Жах!
Послухаєш отак протягом кількох років про проблеми моїх «новеньких» і думаєш, що щастя таки точно не в грошах. А в чомусь зовсім іншому...
