Геніальність Шекспіра пояснюють таким даром зображення трагедійності людського буття, який донині зберігає непроминущий характер. Бо й справді: ще чотири століття тому цей геній показав драму вибору, котра з індивідуальної вже стала загальнолюдською.
Tо bе or not to be? Бути чи не бути?! Цією драмою нині заскочене ціле людство, що «зненацька» опинилося в ролі Гамлета. Порушена драматургом проблема зачіпає сьогодні кожного, насамперед — носіїв Розумного й керовану ними владу. Здобутки найвизначніших світових умів потребують невідкладного підпорядкування виборові на користь життя.
Українству в жодні часи не бракувало інтелектуалів, здатних осягати суть і шляхи земного безсмертя. У ХІХ ст. це був доктор С. Подолинський — чи не перший, хто з’ясував, «за яких обставин підтримуватиметься життя людства на Землі», у ХХ — академік В. Вернадський. Осягаючи в останній прижиттєвій публікації (якою були всесвітньовідомі «Кілька слів про ноосферу») велич прийдешнього, мислитель писав, що «перед людиною відкривається величезне майбутнє, якщо вона зрозуміє це й не буде використовувати свій розум і свою працю для самознищення». У відповідність викликам ХХІ ст. приводив ці ідеї М. Руденко. Висунуті ним критерії невмирущості людства є мірилом достатності мислення, господарювання й урядування, їх сприяння продовженню життя на Землі.
...Шекспір також геніальний завдяки покладеній на нього місії викриття облуди: хоча зображені ним носії Істини і ставали ізгоями, приреченими пити чашу суспільного глуму — як плату за це викриття. Саме такою виявилась доля С. Подолинського, котрого 41-річним винесли у труні із психіатричної лікарні — якраз тієї, до якої з волі можновладців згодом потрапив і М. Руденко. Владцям не вдалося зробити юродивого із нашого сучасника, та його не оминула чаша із в’язничною баландою, котру мислитель сьорбав довгих 11 літ.
Ніби передбачаючи появу в майбутньому визначних постатей загальнолюдського виміру, свого часу Шекспір прозірливо ухопив їх прототипи, уособленням яких стали, зокрема, ті гуманісти, котрих дало й даватиме людству українство. Кожен із цих подвижників був і залишатиметься великим тому, що з випередженням у часі пропонував ключі до розв’язання проблем вибору на користь виживання, а не загибелі людства. Належить уважно вчитуватися в рядки драми геніїв українства. Адже між цими рядками — Істина.
