Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

ЩОДЕННИК

27 серпня, 2009 - 00:00

27 серпня

Ось уже десь із півроку на маршруті автобуса № 62 зробили, як я розумію, для зручності пасажирів нову зупинку біля станції метро «Арсенальна» (вже після повороту автобуса на вул. Грушевського, це коли їдеш у бік Подолу). Але ті, кому потрібно пересідати на метро, — виходять на старій зупинці й долають чотири прольоти сходів підземного переходу — два донизу і два вгору. Погодьтеся, що для літньої чи хворої людини (а чи багато в нас здорових?) це дуже нелегко. А чому ж вони, дурники це роблять? Та тому, що не відають, що можна за рогом спокійно вийти й не дертися сходовими маршами — ніхто їх про це не повідомив. Кондуктору до цього — «фіолетово», а водію — взагалі «пофіг», йому за це грошей «не плотють»... Буває навіть і взагалі повз зупинку проїде. Колись один дід волав на весь автобус: «Зупині-і-і-ть !!!», але його проволокли до Будинку офіцерів. Уявляю, як тоді натомився бідний дідок... Ось і сьогодні на старій зупинці, що перед поворотом, вийшло майже пів-автобуса. Їду мимо, дивлюся — майже всі старики, і практично кожен тягне якісь «клумаки». Пройде ще якийсь час і злощасну зупинку скасують. Чому? Та через непотрібність. Я так гадаю.

Анастасія Морозова, «День»
Газета: