8 грудня
Не раз замислювався над тим, звідки в нашому суспільстві правовий нігілізм, повсюдні прояви неповаги до законів. Саме через це його постійно лихоманить у правовому полі, ускладнює становлення правової держави. Не даремно ж у нас побутує приказка: «Закон, як дишло — куди повернув, те й вийшло».
Недотримання законів і нехтування ними обходиться дуже дорого для суспільства як в економічному, інституційному, так і в моральному відношеннях.
На ці думки наштовхнули й численні телевізійні сюжети, щоденна кримінальна хроніка в ЗМІ, зокрема, про порушників дорожнього руху, які, скоївши пригоду з тяжкими наслідками, нерідко уникають відповідальності перед законом, використовуючи службове становище, а то й просто відкупляються.
У наш час проблеми з правосвідомістю людей породила й тотальна корупція. Тож іноді здається, що Україна — зовсім інша «планета» зі своїми особливими стосунками між людьми, законами, нормами поведінки й моралі. Викорінювати й виліковувати «ракові» пухлини в суспільстві, завдані йому корупцією, нелегко, бо досить великі масштаби цього рукотворного лиха.
А як у «них», в так званих цивілізованих країнах? Якось під час поїздки до Канади (1998) у місті Лондон (Онтаріо), де на той час було понад 300 тисяч жителів і де автомобілів значно більше, ніж у Полтаві або Черкасах, я поцікавився в місцевого поліцейського, чи трапляються тут автопригоди із загибеллю людей. Пригадую, він подивився на мене з подивом і розповів, що за останні три роки (того періоду) в їхньому місті сталася лише одна аварія, внаслідок якої був травмований чоловік, і вона вважалася надзвичайною подією.
Зізнаюся, я спочатку не повірив його словам, але, коли побачив, яка висока культура водіїв, пішоходів на вулицях міст провінцій Онтаріо, Квебек, був просто вражений. Тут, та й в усій Канаді, не бояться сідати за кермо літні люди, бо вони знають, що на дорогах їм буде безпечно. Я вже не кажу про тамтешні дороги, які постійно перебувають майже всюди в ідеальному стані. До речі, в Монреалі з одного його кінця в інший, а це кілька десятків кілометрів, мене везла одна пані (полька), якій було вже за 80... Обідаючи з колегами в кафе в одному із затишних куточків цього великого і красивого міста, я побачив, як сюди під’їжджали авто з літніми подружжями. За кермом у них були чоловіки й жінки досить поважного віку.
Ось вам і законослух’яність громадян, і соціальні стандарти! Подальші коментарі тут, яка кажуть, зайві...
