20 червня
Наші перемогли в Кубку УЄФА — ура!!! Хоча особисто мене охоплюють якісь дивні відчуття... Обмовлюся, що я — не футбольний фан. Відтоді як помер Великий Тренер.
По-перше, дуже незвично, що перемогло не «Динамо», — адже ми так звикли саме до ЙОГО перемог на різних міжнародних змаганнях.
Потім сама команда «Шахтар». Таке враження, що це не українська команда, а якась латиноамериканська. А де українські прізвища? На спомин приходять лише Гай та Гладкий. І все. Не видно було навіть прапорів саме України. Носилися з якимись іншими. «Один із тих»,— як сказав коментатор, Румунії...
Викликали душевний дискомфорт також незараховані голи «Вердера» в наші ворота. Зрозуміло, забиті з порушенням правил. Але відразу чомусь пригадалося, що дехто є найбагатшими людьми України. І Європи...
І дуже шкода, що не дожив до цього зоряного часу українського футболу Лобановський. Він би, безперечно, зрадів від усієї своєї благородної душі...
