20 травня
Це таки не сон... Це вийшов наркоз і усвідомлення втрати немов електрошок крізь серце та розум пройняло все тіло й душу.. Переривання вагітності таки відбулося хоч якби ти не надіявся на шанс... Хай душа цього невиношеного немовля спочиває з Богом... Подяка лікарям за професійність і що зі мною усе гаразд..В такий момент, лежачи на лікарняному ліжку, вперше по-новому подумала про кожну матір. Дати дитину світові — це справді подвиг, якого ти раніше не усвідомлював... Треба було перенести цю втрату...
Народити дитину в країні, котра вимирає — це, мабуть, потрійний подвиг. Схиляю голову перед своєю мамою та мільйонами інших матерів. Бажаю усім вагітним народити здорових дітей. Сама витру сльози та проситиму Господа дати сил на здійснення жіночого подвигу із другої спроби.
День Матері — це свято кожного дня! Мрію стати матір’ю!
