29 квітня
«Я на эту Бубу не пойду!» — так співав ще в радянські часи один веселий прибалтійський співак. А я — не піду на цю корову! Чи то пак на виставку витворів найдорожчого сучасного художника з адекватним прізвищем Хьорст, який підняв великий ажіотаж у «ПінчукАртЦентрі». До речі, в мене з пам’яті ще не стерлася попередня виставка. З солдатками, які цілуються з Леніним, що крутиться в коробці, та його веселими сусідами... Але найбільш незабутнє враження тоді на мене справив WC. І це правда.
Я знаю, що я повний профан у розумінні високого мистецтва. Шкода, що не дано — те не дано. Немає жодного бажання дивитися на зображення черепів, на акулу і Ко у формальдегіді. Нехай молодь насолоджується...
А я краще вдвадцяте піду, помилуюся на рожевощоких, із червоними носиками «пупсів» Євгенії Гапчинської. Хтось скаже: «Фі! Кіч! Банально!»
Не сперечатимусь. Проте точно — без формаліну!
